http://www.mif-ua.com/archive/article/46158
Ця стаття представляє результати аналізу показників розвитку дітей із церебральними паралічами під час застосування Системи інтенсивної нейрофізіологічної реабілітації.
Ретроспективний аналіз медичної документації проводився в групі пацієнтів, які проходили реабілітацію в Міжнародній клініці відновного лікування протягом 2014–2016 років.
Нижче наведено резюме даної статті.
Ретроспективний аналіз результатів лікування за системою інтенсивної нейрофізіологічної реабілітації
Козявкін В.І., Качмар О.О., Лисович В.І.
Міжнародний неврологічний журнал, 2018.- N3(96).- с.14-22
DOI: 10.22141/2224-0713.3.97.2018.133677
УДК 616.831-009.11-053.2-08:615.8]-047.44 DOI:
Резюме
Актуальність. Одним із порівняно нових методів реабілітації пацієнтів із дитячим церебральним паралічем (ДЦП) є система інтенсивної нейрофізіологічної реабілітації (СІНР), відома також за іменем її автора як метод Козявкіна. Різносторонні лікувальні впливи цього методу, що взаємно доповнюють та посилюють один одного, спрямовані на досягнення основної мети реабілітації — покращання якості життя пацієнтів.
Метою дослідження була оцінка змін показників розвитку дітей із церебральними паралічами під час застосування СІНР на основі ретроспективного аналізу медичної документації.
Матеріали та методи. Аналіз проводився в групі пацієнтів, які проходили реабілітацію в Міжнародній клініці відновного лікування протягом 2014–2016 років. У цій групі було 4309 пацієнтів, які загалом пройшли 12 785 курсів лікування. Порівнювалися записи в електронній карті пацієнта, введені до та після двотижневого курсу реабілітації. Проведення цього аналізу було можливим завдяки оригінальному програмному забезпеченню, розробленому спеціально для інформаційної підтримки системи інтенсивної нейрореабілітації. Аналізувалися дані м’язового тонусу, обсягу активних та пасивних рухів, великі моторні функції, тонка моторика та ряд інших параметрів відповідно до діагностичного алгоритму.
Результати. Зниження м’язового тонусу відмічалося у 93 % пацієнтів зі спастичними формами ДЦП. Підвищення обсягу пасивних рухів відмічалося у 92 % випадків, а підвищення обсягу активних рухів — у 84 %. Зміни великих моторних функцій обчислювалися відповідно до тяжкості рухових порушень пацієнтів за класифікацією великих моторних функцій GMFCS. Покращання контролю голови відмічалося у 27 % пацієнтів IV та V рівнів за GMFCS, покращання повзання — у 16 % пацієнтів III рівня GMFCS, покращання сидіння та сідання — у 49 % пацієнтів II та III рівнів, а розвиток стояння та вставання — у 68 % серед пацієнтів I та II рівнів за GMFCS. Покращання тонкої моторики кисті було відмічене в 32 % пацієнтів, покращання психоемоційного стану було зареєстровано в 7938 випадках (83 %), покращання вегетативного стану — у 2163 випадках (23 %), а вдосконалення мови відмічалося в 969 пацієнтів (10 %).
Висновки. Дослідження описує зміни моторних та психічних функцій у дітей із ДЦП під час проведення двотижневого курсу лікування за системою інтенсивної нейрофізіологічної реабілітації. Ці дані є підґрунтям для здійснення подальших досліджень системи реабілітації, насамперед рандомізованих контрольованих досліджень.
Завантажити повну статтю у форматі PDF можна на сайті видавництва