Результати лікування
Основною метою відновного лікування за методикою В.Козявкіна є підвищення якості життя пацієнтів та їх максимальна соціально побутова адаптація. Для подальшого розвитку та удосконалення системи реабілітації проводиться різносторонні наукові дослідження. Одним з важливих напрямків роботи є оцінка ефективності лікування.
Ми провели аналіз медичної документації групи пацієнтів, які проходили реабілітацію в Міжнародній клініці відновного лікування (тепер Міжнародна реабілітаційна клініка Козявкіна) протягом 2014-2016 років. У цій групі було 4309 пацієнтів які загалом пройшли 12.785 курсів лікування. В подальшому всі розрахунки будуть проводитися не на кількість пацієнтів, а на кількість курсів реабілітації.
Проведення цього аналізу було можливим завдяки оригінальному програмному забезпеченню, розробленому спеціально для інформаційної підтримки системи інтенсивної нейрореабілітації.
В проаналізованій групі 75%(9.622 курсів реабілітації) складали пацієнти з різними формами дитячого церебрального паралічу, 25% - з вертеброгенною патологією, із наслідками органічних уражень нервової системи (інсульти, травми) та з іншими захворюваннями. Серед пацієнтів з ДЦП 47% хворих мали спастичну диплегію, 33% - спастичний тетрапарез, у 9% - геміпарез, у 5%-дискінетична форма, у 2%- атактична форма, у 4% - змішана форма хвороби.
Серед пролікованих пацієнтів найбільшу групу склали пацієнти у віці від 2 до 7 років – 53%, 30% пацієнтів у віці від 8 до 14 років, 8% пацієнтів було у віці до 2 років, 5% у віці від 15 до 18 років, та 4% пацієнти у віці старше 18 років.
За класифікацією великих моторних функцій GMFCS пацієнти з ДЦП розділялися наступним чином: рівень І – 12% (1161 пацієнт), рівень ІІ - 22% (2114), рівень ІІІ – 22% (2077), рівень IV 33% (3168), рівень V – 11% (1102).
Одним з важливих параметрів аналізу є тривалість продовження реабілітації за системою інтенсивної нейрофізіологічної реабілітації. З проаналізованих даних тільки для 21 відсотку пацієнтів курс реабілітації був первинним, у 79% випадків це був повторний курс.
Результати вимірювання м’язового тонусу у групи пацієнтів зі спастичними формами ДЦП (8.371) показали, що в процесі проведення інтенсивної нейрофізіологічної реабілітації пониження м’язового тонусу відмічається у 93% випадків. У 7% випадків м’язовий тонус залишався на попередньому рівні, підвищення тонусу у пацієнтів із спастикою не відмічалося.
Важливим критерієм функціонального стану пацієнтів із руховими порушеннями є об’єм активних та пасивних рухів. За допомогою портативного гоніометра вимірювалася амплітуда активних та пасивних рухів в плечовому, ліктевому, променево- зап’ястному, кульшовому, колінному та гомілково-ступневому суглобах. Так як зниження об’єму рухів властиво переважно для спастичних форм ДЦП, аналіз проводився у цій групі пацієнтів зі спастичними формами ДЦП. За результатами аналізу даних 8.371 пацієнтів (курсів) підвищення об’єму пасивних рухів відмічалося у 92 % випадків, а підвищення об’єму активних рухів у 84%.
Для оцінки рівня моторного розвитку пацієнтів з дитячим церебральним паралічем застосовується методика відео контролю великих моторних функцій. Основою методики є реєстрація на відеокамеру виконання пацієнтом самостійно групи послідовних завдань.
Застосування відеозапису рухів пацієнта дає можливість зберігати унікальну інформацію про особливості рухового розвитку дитини, індивідуальної моделі виконання рухів, враховуючи не тільки що може дитина, але і як вона виконує певні рухи. Паралельно з відеозаписом заповнюється “Шкала великих моторних функцій”, в якій вказується успішність виконання пацієнтом кожного завдання. Застосування цього інструменту дає можливість зафіксувати усі важливі покращення рухових функцій.
Для наочності представлено аналіз лише деяких основних моторних функцій, при цьому зміни аналізуються відповідно до вихідного рівня моторного розвитку за шкалою GMFCS. Тут представлені результати аналізу великих моторних функцій серед пацієнтів з ДЦП (9.622 пацієнтів/курсів).
Покращення контролю голови відмічалося у 1161 випадків серед пацієнтів V та IV рівня за GMFCS (4270 курсів), що становить 27 відсотків. Покращення повзання відмічалось у 16 відсотків пацієнтів III рівня GMFCS.
Покращення сидіння та сідання відмічалося у 49 відсотків пацієнтів III та II рівня, а розвиток стояння та вставання відмічався у 68 відсотках серед пацієнтів II та I рівня за GMFCS. Вдосконалення ходи було зареєстровано у 3352 випадках, що становить 63% серед пацієнтів I, II та III рівнів GMFCS.
Відновлення функцій руки і кисті займає одне з основних місць у реабілітації пацієнтів з ДЦП. В реабілітаційній системі за Методом Козявкіна кисті приділяються особливе значення, як в реабілітаційному та і в діагностичному процесах.
Переважна більшість пацієнтів з ДЦП мала різного ступеню порушення функції кисті, так за шкалою оцінки можливості руки MACS пацієнти розподілялися наступним чином: рівень I за MACS – 13%, рівень II за MACS – 28%, рівень III – 26%, рівень IV – 21%, рівень V за MACS – 12%.
Покращення тонкої моторики кисті після курсу реабілітації спостерігалося серед пацієнтів усіх рівнів і було відмічене у 3078 випадках (32 відсотки).
Покращення психо- емоційного стану було зареєстровано у 7938 випадків (83%), покращення вегетативного стану у 2163 випадків (23%) а удосконалення мови відмічалося у 969 пацієнтів (10%)
Стаття " Ретроспективний аналіз результатів лікування за системою інтенсивної нейрофізіологічної реабілітації" у Міжнародному Неврологічному Журналі